Playcast

Открытка (плейкаст) «Дорога додому, дорога до рідної хати...»

ludmila.radzeveluk , 7 апреля 2018 года, 22:45


Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Наш дитячий садок
Кінотеатр дитинства мого ...
Улюблений ряд з місцями біля проходу.
Журнал «Фітіль» перед будь-яким кіно, —
Сатира для радянського народу.
Тут на фото
Залізничний вокзал,    

Будинок культури —

думки політ мого дитинства ...







Радянського Союзу немає, а тут до ціх пір живуть найрідніші для мене люди і друзі, але сама я більше 30 років не живу тут. Дуже рада зустріти в місці, де живу зараз (Чорноморську) не тільки споріднену душу, а й землячку. Пропоную дружбу! З теплом душі.

Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Ось моя школа потонула        
в зелені густій!
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
   Почула, як шепоче осінь, погрілась сонечком в саду. І впали в ноги мені роси, коли почули, що я йду. Кружляло листя із горіха, стелило ковдру на траву. І капала вода із стріхи чи може в сні, чи наяву. Легенька паморозь упала на чорнобривців ясен цвіт. І осінь поміж них стояла і голосила на весь світ. Я притулилась до одвірку — О, Боже! скільки кольорів!.. І пес Рябко скакав на хвіртку, коли пастух погнав корів. Стояла тиша і здавалось я чую, як летять літа… Я в жовту осінь заховалась… а лист поволі обліта. Мене в дорогу проводжали лиш чорні вікна, рідний дім. Самотньо хата спочивала і куталась в осінній дим. А я поїхала, забрала лиш часточку того тепла, що мене дома зігрівало коли була я ще мала.
Відвідала..., дякую, Боже, стареньку хату, що в селі. 






Торкнулась рідного порогу,
набралась сили від землі.
Відвідала..., дякую, Боже, стареньку хату, що в селі. 






Торкнулась рідного порогу,
набралась сили від землі.
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Дорога додому,        дорога до рідної хати...
 
Мій чарівний, неповторний край!
       Я жила в дуже красивому, мальовничому маленькому містечку
Кодимщина… зелена оаза області, чорівний край лісів, долин, садів і цілющих джерел. свідками яких лише подій не були ці благословенні місця. Вони бачили відсвіти скіфських і сарматських вогнищ, чули дикий лемент монголо-татарських орд, нищені-перенищені кримчаками і турками, щедро политі кров*ю запорізьких козаків, які давали рішучу відсіч завойовникам… На березі річки Кодими у 1754 р. виник населенмй пункт під такою ж назвою Тут жили запорозькі козаки, господарювали польські магнати, турецькі і литовські окупанти. Саме у цій місцевості проходив кордон між Польщею і Османською імперією…
Разом з рідними своїми мамою, татом та сестрою гуляли по нашим краєвидним просторах: по лісі, по полю, по колгоспним полях, разом ловили рибу в нашій річечці «Кодима», вирішували разом сімейні проблеми, роки йшли, ми (я та сестра) дорослішали, проблеми ставали складніші, — але  ...  Далі буде ...
Кодими віть калинова 
Тільки-но птаство в дібровах Зчинить весняний вертеп, 
Кодими віть калинова Звисне з Поділля на степ. 
І засія, як намисто, В гронах ранкова роса,
І усміхнуться враз місто, 
Річка, і луг, й небеса... 





Морю щось далич гукає,  Хвилям горбів і дібров... 
Всім їм калина палає, Як незрадлива любов. 
Степу і долів розмова Не затихає, росте. 
Кодими віть калинова 
Звисла з Поділля на степ...
                                           
 Петро Надутик
Люблю дорогу, що додому, Співають млині жорнова, Вклоняюся, немов святому, Куди поверне голова. Приємно тут пройтись весною, А влітку знову запах свій, Іти приємно і зимою, Порі радієш золотій… Але завжди така дорога, Приносить до душі тепло,
  Ти посилаєш дяку Богу,
                 Що так тобі в житті везло.
Ось саме ця, свята жива тече «стежина», тебе повела у світи, що ти, десь там, знайшла дитинства віть калину, і десь інде народилися дочка та син… Але, все рівно, по дорозі, вертаюсь додому і не раз, як поверталась, зупинялась на розі, дивилась назад і не прощавсь… Не заростай моя дорого… І поки бачу білий світ,


         Молитись буду завжди Богу,
   Щоб на дорозі був мій слід...
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Изображение для плейкаста
Звук:Наталія Май - Рідна хата - до світла тягнеться душа... К себе
Изображение: река кодыма, ворота в кодыму,селоwww.stihi.ru сш1 в зелени, озеро с лебедямиwww.amazon.in ДК мысли полет, вокзал кодыма, кино детства моего любимый ряд с местами у прохода, дет сад кодыма, водопой www.perm.aif.ru ; я в 10 классе, моя осенняя пора, людмила,
Текст:Кодими віть калинова Петро Надутик kodyma.od.ua ; Дорога дожому В.Назарукwww.poetryclub.com.ua
Тэги: ностальгия дом дорога деревня