Playcast

Открытка (плейкаст) «Бог, що поглинає...»

ANDREJ_P , 6 февраля 2012 года, 18:19


Бог, що поглинає... Бог, що поглинає...

Коли моє монаше життя було лиш на початку свого народження, я запитав у старого нашого отця: «- що потрібно, щоб сподобитись великого подвигу в монаршому житті?»

 Поглянувши на мене, він тихо посміхнувсь очима і спокійно мовив: «- відкрити Бога, що тебе поглинає…» Промовивши до мене цю коротку фразу, він поспішив на свою лавочку в монаршому саду, де дививсь на колишучий ліс.

З того часу багато злетіло монарших молитов, перш ніж я зрозумів слова старого мудреця… та раптом, у святкову спекотну днину, я заховавсь в альтанці, що межувала на краю лісу, бажаючи проказати свої молитви. Коли мене поглинула молитва, забуваючи про все що оточувало навколо, я відчув прохолодний подих вітру, що говорив про дощ у спекотну днину. Почулись перші гомони грому, що просаджали блискавку над лісом. Подув вітру, скоро заколисав трави, поважно заскрипіли граби з соснами говорячи в тихому дощі, що опускався з неба. Дощ біг лугом і над лісом, що покривалось срібним туманом. Ліс говорив гілями з громом. Коли все втихло, то веселка вперлась між горами, бажаючи їх розштовхати. Все сповнилось благодаттю. Груди спокійно здіймались наповнюючись свіжим повітрям, а душа з молитвою рвалась до неба, відчуваючи, як щось велике і любляче поглинало її з усім творінням, сповнюючи незбагненною тишею і миром, що переливалось у любов. Як хотілось обняти світ і притулити до серця… Цей великий порив любові неможливо описати словами, залишається дивом те, що ти залишаєшся живим, бо кожна частичка тебе розривається від величезної радості, миру і любові. Душа стає така легка і чутна в середині твого тіла… що це? Ніколи не відчував подібне, щоб молитва зігрівала груди… як це? Слова молитви ставали затяжними, вони розпирали з середини, потягаючись і притягаючи щось велике, що неможливо осягнути і описати словами, але ти впевнений всім своїм єством – Воно є! Він поруч! тебе люблять великою любов’ю…!

Лише, коли перші сутінки торкнулись лісу, і заговорили в голос птахи… ти немов отямився від сну, що тривав вічність. Тепер, дивлячись на всю природу: трави, дерева, росу, листки що кружляють на вітрі, - ти розумієш, про що говорять вони, яку велич приховують за собою всі.

Справді, велике діло, відкрити для себе Бога, що тебе поглинає…



Звук:інструменталка - ... К себе
Изображение: Крехів - RedHotChilly
Текст:ієродиякон Андрей,ЧСВВ ("спогади про Підгорецький монастир"2005рБ.)
Тэги: чсвв. ієрд. андрей бог чсвв благодать молитва